«Дощ у дорогу - на удачу» - говорить народна мудрість. Саме така погода була зранку в Ромодані, коли вихованці гуртка «Юні туристи-краєзнавці» Миргородської районної станції юних туристів вирушили на екскурсію до нашого обласного центру – міста Полтави.

   За вікном шкільного автобуса змінюються пейзажі - земля прокинулася від зимового сну і приміряє свої весняні наряди. Проїжджаючи через село Затон Великобагачанського району, гуртківці побачили пару білих лебедів, що поважно і величаво плавали по воді. На душі було радісно в передчутті чогось цікавого і невідомого. Подорож обіцяла бути змістовною та захоплюючою.

   Полтава зустріла юних мандрівників гомоном та шумом машин, різноманітними рекламними бігбордами, яскравими вивісками магазинів та хорошими людьми. Спочатку відвідали музей пожежної частини. Дітям було цікаво послухати про роботу пожежників, їхні трудові будні. Побачити, куди приходить виклик про допомогу, як одягаються пожежники, як поспішають на допомогу людям. Учні з цікавістю слухали і спостерігали за тим, як у ХVІ столітті від однієї необережної іскорки за хвилини згоріло ціле село. На макеті видно, що хати стояли дуже близько одна до одної і вкриті були соломою або очеретом. Гуртківці побачили також, яким був пожежний обоз ХVІІІ століття. Екскурсовод змістовно розповіла про те, від чого може трапитися пожежа, як цього уникнути, що потрібно робити при виникненні пожежі. Розказала про роботу піротехніків, про те, що до цих пір в землі є багато зброї часів Другої Світової війни і спеціалісти-пожежники цю зброю ліквідовують на спеціальних полігонах, тому не можна чіпати ніяких незнайомих предметів, що лежать на землі або тільки видніються з неї.

   У цьому музеї мандрівники з Ромодану побачили фото свого земляка Андрія Максюти, що працює в цій пожежній частині. Подякувавши екскурсоводу Наталії Степанівні, далі вирушили до Полтавського військового коледжу зв’язку.

   Учні почули дуже цікаву розповідь про навчальний заклад. Вони відвідали музей військового зв’язку, де зібрані всі засоби передачі інформації ХХ-ХХІ століття, тут же діти побачили землянку і, навіть, побували в ній, подивилися навчальні класи та казарму, де курсанти відпочивають. Розповідь була на стільки чудовою, що майже всі учні захотіли стати військовими зв’язківцями.

   Половина цікавої мандрівки майже пройшла. І діти із задоволенням їли смачнючі полтавські галушки, які приготували своїми руками. На згадку про свої кухарські здібності кожен учень отримав гарного магніта з логотипом закладу.

   Смачно пообідавши, гуртківці відправилися до останньої точки нашої екскурсії – «Дитячої планети»! Тут сподобалося дуже! Дуже! Дуже! Батути, гірки, лабіринти, атракціони, «гармати», пазли, ігри, каруселі, кафе і багато іншого.

   День добігав кінця і попереду ще не близенька дорога додому, треба було залишати ігровий заклад, настрою виходити з ігрових майданчиків не було... Але треба повертатися.

   До рідного Ромодану доїхали швидко, а можливо так тільки здалося, і кожен з дітей поспішив додому, щоб розповісти про побачене та поділитися враженнями.