Вихованці гуртка «Юні туристи-краєзнавці» Миргородської райСЮТур, що працює на базі Ромоданівської ЗОШ І-ІІІ ст. відвідали визначне місце на Кіровоградщині, осередок творчості та становлення українського театру, класичної драматургії, заповідник-музей Івана Тобілевича «Хутір Надія». Тут багато років жив і працював славетний український драматург, актор, режисер і театральний діяч Іван Карпович Тобілевич (Карпенко-Карий). В цій «тихій пристані», живили свій талант животворною енергією рідної землі всі ті, хто увійшов в історію національної культури під гордим йменням «корифеї».

   Понад 100 років тому на місці, де тепер шумлять вікові дуби і стрункі тополі, плодоносить фруктовий сад, блищить на сонці широке плесо рукотворного ставу у вигляді підкови, був голий степ. У 1871 році невелика ділянка цього степу дісталася у спадок Івану Карповичу від батьків його дружини Надії Карлівни Тарковської. Він заснував тут невеличке господарство, веденням якого займався батько Карпо Адамович.

   Після смерті, у 1882 році, Надії Карлівни Іван Тобілевич, у пам’ять про дружину, назвав хутір «Надєждівкою» («Надія»). До речі, Андрій Тарковський, режисер фільму «Сталкер» доводиться внучатим племінником Надії Тарковської.

   Іван Карпович не часто бував на хуторі, але коли потрапляв сюди, душа його співала, він любив працювати на землі, впорядковувати садибу, помріяти в тиші та прохолоді дерев. У 1887 році, повернувшись із Новочеркаська, де він провів три роки як політичний засланець, Карпенко-Карий поселився на хуторі. З цього часу це було його постійне пристанище. Тут він відпочивав після гастрольних поїздок, працював над літературними творами, займався господарськими справами. Іван Карпович любив свою садибу і своїх друзів, тому завів добру традицію, щоб кожен з друзів чи гостей, котрі приїздили на хутір «Надія», на згадку висаджували дерево. Так з`явилися дві алеї, перша з 10 дубів - від криниці до будинку, а друга спускається до ставу. Алея сторічних дубів є основною прикрасою заповідника-музею. Височіють дуб «Батьків» і дуб «Вершник», дуб Панаса Тобілевича та Заньковецької, Миколи Садовського та Панаса Саксаганського, Марії Садовської-Барілотті, Марка Кропивницького та Михайла Старицького. Під їхніми кронами справді краще думається, мріється.

   У роки ІІ Світової війни було завдано великої шкоди хутору, довгі роки тривала відбудова та впорядкування садиби-меморіалу. У 1956 році уряд України оголосив хутір Надія державним заповідником-музеєм І.К.Карпенка-Карого (Тобілевича), надав кошти на його реставрацію, зведення літературно-меморіального музею, пам’ятників видатному українському драматургові, артисту і режисеру. Першим завідувачем заповідника став Андрій Юрійович Тобілевич.

   Кожного року починаючи з 1971 року, вшановуючи пам'ять великого діяча української культури, на Кіровоградщині проходить свято театрального мистецтва «Вересневі самоцвіти». Свято розпочинається у заповіднику-музеї Івана Тобілевича у дні, коли відзначається річниця від дня народження драматурга. На святі виступають відомі митці та аматорські колективи, проводяться виставки майстрів декоративно-ужиткового мистецтва.

   На території заповідника створено єдиний у світі музей історії хореографічного мистецтва. Зібрано багатющий матеріал експонатів, красуються фото Василя Верховинця – людини, яка розписала і зібрала всі рухи українського народного танцю, І.О.Мойсєєва – народного артиста, художнього керівника ансамблю народного танцю СРСР, Вірського П.П. засновника державного заслуженого ансамблю танцю України та інші. Зачаровують сценічні костюми, нагороди, сувеніри заслуженого ансамблю народного танцю України «Ятрань».

   Зал пам’яті... Ніколи не згаснуть свічки пам’яті про тих, без кого неможливо уявити високі злети творчої наснаги і народження прекрасних творів національного хореографічного мистецтва у різні роки.

   Прекрасна екскурсія по заповіднику–музею та в музеї історії народного хореографічного мистецтва добігли кінця. Збагатившись духовно, культурно та прослухавши цікаві історії про життя видатних людей, гуртківці поверталися додому. Хтось мріяв побачити світ, як відомі хореографи, хтось створити нову виставу, а найменші учасники екскурсії ділилися враженнями від побаченої хатинки Баби- Яги на одному із столітніх дубів.